Пам'ятка педагогу "Як зберегти психічне здоров'я" /Files/images/psihologya/12d0891bf2f928b0adcb999de7f1d689_XL.jpg


1. Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але потрібно не обмежуватися переживаннями, не зосереджуватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати новіші варіанти.

2. Не потурайте емоціям, але і не пригнічуйте їх, налагоджуйте повноцінні відносини з людьми.

3. Емоції — це явища, які охоплюють наше тіло, розум й енергію. Вам потрібно розряджати акумульовані почуття.

4. Зосереджуйтеся, якщо хочете з'ясувати сутність проблеми.

5. Гнів може спонукати до позитивних змін, якщо ви розумно його використаєте.

6. Помітивши негативні емоції інших людей, виявіть свої навички активного слухання, підтримайте прагнення інших людей виробити вищу самооцінку, відчуйте свою значущість й індивідуальність.

7. Ніколи не уникайте персональної відповідальності.

8. Свою думку не лише виробляйте, а й висловлюйте.

9. Прагніть самостійно вирішувати всі питання, що стосуються вашого життя.

10. Не бійтеся помилок — просто своєчасно їх виправляйте.

11. Чесно виправляйте свої помилки, пам'ятайте, що впертість — це самозахист слабкої людини.

12. Не виходить задумане — неодмінно розберіться чому. Починайте робити все спочатку, і так аж поки вийде.

13. Робіть те, що подобається. Хобі — це якраз те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитеся.

14. Щоб запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.

15. Не зловживайте кавою, алкоголем.

16. Носіть одяг переважно синього та зеленого кольорів — вони заспокоюють.

17. Зі стресом можливо упоратися, треба лише мати бажання і трохи вільного часу лише для себе.

18. Постійно зосереджуйтеся на світлих сторонах життя та подіях — це збереже здоров'я і сприятиме досягненню успіху.

19. Справжнє фізичне і психічне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам і стандартам, а в тому, щоб прийти до злагоди із собою.


Поради дітям "Коли не подобається своя зовнішність"

/Files/images/psihologya/1402808068.jpg


1. Стати сильнішим і красивішим можна. Кожного дня ти бачиш себе в дзеркалі. Щось тобі подобається в своєму відображенні, а щось хотілося б змінити.

2. Багатьом підліткам може не подобатись їхнє обличчя, волосся, голос, фігура та ін. Але взагалі досить рідко можна знайти людину, яка була б повністю задоволена своєю зовнішністю.

3. Тобі може бути незручно від своєї зовнішності, але, повір, оточуючі звертають на це набагато менше уваги, аніж ти думаєш. Зовнішність, проблема ваги, швидкий або повільний ріст – все це може стати серйозними випробуваннями в юнацькі роки. Та з часом більшість із цих проблем зникне. І багатьом доведеться змиритися з тим, що хтось може бути кращим. У твоїх силах вміти залишатися завжди самим собою і показувати себе виграшно. Тому важливо, в розумній мірі, цікавитися своєю зовнішністю. Те, що може не подобатися тобі, може подобатись іншим, і викликати у них захоплення, а навіть і заздрість.

4. Нічого не заважає твоїм: волоссю, обличчю, рукам і нігтям бути завжди чистими. Білі зуби, здорові, рожеві ясна зроблять твою посмішку більш привабливою. Правильне харчування і фізичні вправи допоможуть тобі слідкувати за вагою.

5. Крім того завжди можна підібрати фасон одягу і стильну зачіску, які зможуть підкреслити переваги твоєї зовнішності і приховати недоліки. Додай зусилля й фантазію і твоя зовнішність зможе вигідно змінитися.

6. Не забувай про те, що кіно і телепередачі, красиві жінки і «накачані чоловіки», яких показують по телевізору — все це реклама. Саме вони, виробники і рекламодавці, що отримують великі прибутки, втискають нас в певні рамки «краси». Їм вигідно, щоб ми купували дорогу косметику для тіла і сиділи на «модних» дієтах. Перед тим, як вийти на подіум чи з'явитись на обкладинці журналу, над моделями працює ціла група візажистів, стилістів і косметологів. Далеко не всі виглядають як суперзірки.

7. Пам'ятай! Нікому не дозволяй втиснути себе в чиїсь рамки. Будь по-своєму красивим!

8. Стань перед дзеркалом і заглянь собі в очі. Чи симпатичні вони? Що ти в них побачив? Веселі смішинки, чи смуток, чи ще щось, що не можна передати словами?

9. Згадай, які очі у твоїх друзів, у однолітків? Чому одні очі тобі подобаються, вони тебе притягують, тобі хочеться познайомитись з цією людиною, а інші, навпаки, відштовхують. Буває й так, що хтось має красиве тіло, обличчя, а погляд – неприємний. Чи захочеться тобі з ним подружитись?

10. Крім того, подумай – більшість твоїх друзів мають прекрасні якості і ти навіть не думаєш про те, як вони виглядають. Та й ти також маєш чесноти, які здатні затьмарити будь-які фізичні недоліки – і реальні, і надумані.


Батькам про деякі шкідливі звички дітей. "Чому діти гризуть нігті? Як відучити дитину гризти нігті?"

/Files/images/psihologya/i.jpg


За результатами спостереження, яке проводили медичні працівники, діти у віці від 3-х до 6-ти років дуже рідко обкушували нігті, а у віці від 7-ми до 10-ти років їх кількість різко зростає.

Серед підлітків кількість любителів гризти нігті доходить до 45%, при чому найменше контролюють себе в цьому віці хлопчики, і тому вони більше захоплюються цією звичкою.

Багато батьків в тому, що дитина гризе нігті, не бачать нічого поганого, і не надають цьому значення, вважаючи, що з віком ця звичка пройде сама собою. Однак, переважна кількість дорослих людей гризе нігті, та і в дитинстві робили те ж саме. Тому, відучувати дитину від обкушування нігтів необхідно до того, як це увійде в неї у звичку. Адже обкусані нігті негарно, а також вони можуть стати причиною насмішок однолітків. Особливо тоді, якщо дитина, забувшись, починає гризти нігті в присутності інших людей. Звичка обкушувати нігті не додає хорошої думки нікому, вона шкідлива і неприваблива.

Крім того, вона може призвести до негативних наслідків. Обкусуючи нігті, дитина може поранити шкіру навколо них і, тим самим створити ворота для інфекції. У цьому випадку може виникнути запалення. А якщо під нігтями є бруд, то в рот дитині може потрапити інфекція.

Психологи вважають, що шкідлива звичка — це знак про те, що у дитини наявне психологічне неблагополуччя. Будь-який сплеск емоцій для дітей (радість чи розчарування) — стрес. Найчастіше, діти починають гризти нігті, коли йдуть у школу або дитячий садок. Тому що це для дитини стресова ситуація, напруженість, переживання, невпевненість, перезбудження і т.д. У той момент, коли дитина гризе нігті, вона знімає стрес, отриманий від нової обстановки, нових труднощів. І тут винна не лише школа чи садок, в які вона ходить.

Якщо в сім'ї у дитини постійні з'ясовування відносин, скандали або навіть бійки, то не дивно, що у неї з'являються подібні шкідливі звички. Для дітей сварка батьків величезний стрес, вони переживають цю сварку сильніше, ніж самі батьки. У дітей дуже вразлива психіка. Також причиною того, що дитина стала гризти нігті, може служити комп'ютер або телевізор. Та агресія, яка постійно ллється з моніторів і екранів, завдає удару по психіці дитини, внаслідок чого і залишається негативний відбиток.

Навіть, якщо поспостерігати за дитиною в той момент коли вона грає за комп'ютером або дивиться щось по телевізору, то можна побачити, як вона нервує, дратується, якщо не виходить пройти якийсь «рівень» у грі, у неї руки опиняються у роті, починає гризти нігті, пальці, при чому сама того не помічаючи. Це називається підсвідомим виходом агресії, яка накопичилася в дитині.

Ще один аспект подібної звички: батьки самі любителі погризти нігті, тоді їм не треба дивуватися звичці своєї дитини, адже діти — це відображення своїх мами і тата, вони копіюють кожен рух. Діти швидше переймають «погані сторони» батьків, ніж хороші: «Якщо мамі і татові можна так робити, то чому не можна мені?».

Для позбавлення дитини від цієї звички необхідно враховувати наступні рекомендації:

  • Не потрібно робити акценту на цій проблемі, щоб дитина ще більше не засмутилася.
  • Слід щодня нагадувати дитині м'яко, ласкаво і з любов'ю, що це погано, це може бути небезпечно для здоров'я.
  • Як з'ясувалося раніше, дитина не винна в цій шкідливій звичці, тому лаяти її нема чого. У цьому плані лаяти і засуджувати дитину не можна, тому що це не допоможе проблемі, а тільки посилить, дитина таємно від батьків буде гризти нігті.
  • Найкраще зайняти руки дитини: малювати з нею, ліпити, робити вироби з різних матеріалів, розвивати дрібну моторику, тим самим розвиваючи її мислення і мову. Також можна грати в пазли, мозаїку, кубики, все те, що займе руки і не дасть їм фізично потягнутися до рота.
  • Ще одна рекомендація від психологів: якщо дитина починає знову гризти нігті (а значить, знімає напругу, стрес), потрібно запропонувати йому поплескати в долоні, придумати таку гру, або стискати-розтискати кулачки.
  • Більше приділяти уваги дитині — важлива деталь в позбавленні від шкідливих звичок. Будь-яка людина потребує підтримки, коли настає стресова ситуація. Дитина потребує подвійної підтримки, так як сказано раніше, її психіка ще не укріплена повністю, дуже ранима. Забезпечити дитину ласкою, турботою та увагою — це «три кити», на яких тримається успіх у вихованні. Батькам варто більше часу приділяти своєму чаду. Для того, щоб вплинути на дитину, допомогти їй вирішити ті чи інші проблеми, треба розмовляти з нею, цікавитися її друзями, дізнаватися, що нового навчився у школі або садку. Батьки повинні бути не тільки мамою чи татом, а й друзями.
  • Спокійна атмосфера — шлях до перемоги над шкідливими звичками. Коли дитина відчуває спокій на душі, мама і тато в мирі та злагоді, люблять його і підтримують, у дитини трапляється мінімум переживань і стресів, і виходячи з цього у неї зникає бажання гризти нігті. Необхідно постаратися виключити позитивний або негативний стрес. Саме переживання, збуджений стан, емоційне потрясіння, є факторами, що сприяють закріпленню шкідливих звичок, тому як в такі моменти у дитини знову тягнуться руки в рот. Якщо ж сімейна ситуація не дозволяє жити в мирі та злагоді, то не потрібно з'ясовувати відносини на очах у дитини.

Допомогти в даній проблемі може невролог і психолог. Гризти нігті це не проста шкідлива звичка, як здається на перший погляд, є певна назва цієї проблеми — оніхофагія.

Звернутися за допомогою можна до психолога, який бачить внутрішній світ дитини, і може дати відповідні рекомендації. Багато хто боїться походу до невролога, думають, що туди ходять тільки «психи», але це далеко не так. Батькам слід йти до лікаря не за діагнозом, а для переконання, що дитина здорова. Навіть якщо лікар ставить діагноз «невроз», це ще не привід для паніки. У цьому випадку застосовується успішне медикаментозне лікування.

Є різні методи для позбавлення шкідливої звички, але краще, якщо використовувати їх укупі. Тоді зусилля батьків не залишаться порожніми і безрезультатними.

1. Ні в якому разі не робіть дитині зауваження і не засуджуйте поведінку з іншими людьми в її присутності. Також не намагайтеся фіксувати зайву увагу на цій звичці дитини, в іншому випадку вона буде гризти нігті тільки для того, щоб привернути вашу увагу до себе.

2. Усунути будь-яку звичку людини неможливо, не виключивши причину, яка породжує її. Тому, треба постаратися знайти причину тривожності дитини. Визначте ситуацію, яка провокує дитину гризти нігті, і змініть її. Якщо причина вам відома, то треба зробити так, щоб дитина розповіла вам про свої переживання. Наприклад, це може бути розлучення батьків або те, що його ображають однолітки. Тільки обговоривши разом з дитиною ситуацію, яка змушує її нервувати, можна зняти напругу.

3. Батьки повинні постійно цікавитися життям своєї дитини, звичками, захопленнями і колом спілкування. Поспостерігайте, в яких ситуаціях ваша дитина починає гризти нігті. Поговоріть з нею про її проблеми, запитайте, що турбує. Коли провокуючі ситуації будуть вам відомі, надалі уникайте їх і зробіть все можливе, щоб і дитина змінила своє ставлення до них.

4. Іноді діти самі навіть можуть не помітити, як вони почали знову гризти нігті. Це у багатьох дітей відбувається автоматично. Кожен раз обсмикувати дитину або бити її по пальцях вкрай непедагогічно. Спочатку, спробуйте придумати як домовитися з дитиною про те, що як тільки пальці у неї опиняться в роті ви їй подасте сигнал у вигляді смішного жесту, який буде зрозумілий тільки вам двом.

5. У будь-якому випадку, батьки, діти яких гризуть нігті, повинні задуматися чи правильно виховують вони свою дитину. Адже часто у багатьох батьків просто не вистачає часу на виховання. Намагайтеся більше грати з дитиною, читати їй книжки і обговорювати разом хвилюючі її теми.

Кожній дитині необхідно відчувати захист і любов батьків.


"Феномен "інтернет- та мобільна залежність" у дітей, підлітків і дорослих. Що це таке? Як боротися?"

/Files/images/psihologya/i (2).jpg

Останнім часом в наше життя стрімко увійшли новітні технології, які активно впливають на соціальні та психологічні процеси в суспільстві. Миттєва передача даних і пошук потрібної інформації, підтримка зв’язку з друзями, покупки, он-лайн ігри, кіно та багато інших зручностей – все це досягнення сучасних технологій, якими активно користується людство.

Однак, така ситуація має і зворотній бік. Наприклад, надмірне захоплення комп’ютером поступово підриває фізичне та психічне здоров’я, руйнує нервову систему і в результаті робить людину не лише хворою, але й самотньою. Для повноцінного відчуття щастя кожному з нас потрібна реалізація чотирьох основних сфер життя – здоров’я, сім’я, соціум і багатство. Якщо у якійсь із сфер виникає прогалина, людина намагається заповнити її якоюсь із тих трьох, що лишились. Якщо ж проблеми виникають у двох сферах, то одна з тих, що залишається, стає хворобливою пристрастю, своєрідною манією. Широке розповсюдження комп'ютерних технологій, що знайшли застосування як у професійній сфері, так і в повсякденному житті мільйонів людей та створення Всесвітньої Інтернет-мережі, сприяли виникненню різних форм залежності.

Форми залежності від сучасних телекомунікаційних технологій:

- Інтернет-адикція – нав’язливе бажання увійти до Інтернету, знаходячись офф-лайн, і нездатність вийти з Інтернету, будучи он-лайн;

- Ітернет-мобільна адикція – доступ в Інтернет-мережу з мобільного телефону;

- Аудіо/відео-адикція – прослуховування музики на аудіоплеєрі, чи перегляд відеокліпів на відеоплеєрі;

- Телевізійна адикція – залежність від надмірного перегляду новин, серіалів чи будь-яких передач чи фільмів;

Гаджет-адикція – пристрасть до володіння конкретним мобільним обладнанням, приладом, що має вихід в Інтернет: стільниковим телефоном, смартфоном, комунікатором, міні-комп’ютером і залежність від його використання;

- Кібероніоманія – прагнення здійснювати нові покупки в інтернет-магазинах без необхідності їхнього придбання і врахування власних фінансових можливостей, нав'язливе бажання участі в аукціонах;

- Кіберсексуальна залежність – непереборний потяг до обговорення сексуальних тем на еротичних чатах, відвідування порнографічних сайтів і занять кіберсексом;

- Кіберкомунікативна залежність – спілкування в чатах, участь у телеконференціях;

- Оn-line-гемблінг – гіперзахопленість індивідуальними та/або мережевими он-лайн іграми;

- Оn-line-лудоманія – патологічна схильність до азартних ігор у віртуальних казино.

Сучасна людина, яка провадить активне соціальне життя, може відчувати себе комфортно тільки тоді, коли кожен день має доступ до мобільного зв’язку, соціальних мереж та електронної пошти. Для багатьох людей Інтернет став основним середовищем їх активності – місцем, де спілкуються і будують близькі стосунки, місцем, з яким пов’язані очікування та розчарування. Але є один важливий момент: навіть зовсім безневинне, на перший погляд, захоплення може стати згубним для організму, якщо не знати міри.

- 91% - це чат-залежні учасники форумів, чатів, групових ігор, телеконференцій, а також інших ресурсів, націлених на спілкування.

- 9% - веб-залежні від нових доз інформації (віртуальний серфінг по сайтам, порталам та ін.)

- 5,8% дорослого населення і 12,4% молоді страждають від Інтернет-залежності (за даними Національного агентства з інформаційного суспільства).

Обговорення феномену залежності від Інтернету почалося з 1994 р., коли доктор психології Пітсбургського університету США Кімберлі Янг розробила та розмістила на веб-сайті спеціальний тест-опитувальник, в якому взяли участь 500 Інтернет-користувачів. Результати тесту були приголомшливими: 400 чоловік виявилися Інтернет-залежними. В 1996 р. для позначення феномену залежності від Інтернету, психіатр I. Голдберг запропонував термін “Інтернет-адикція”. Він виходив з припущення про те, що у людини може розвиватися психологічна залежність не тільки від зовнішніх чинників, але і від власних дій та емоцій.

Симптоми Інтернет-залежності: /Files/images/psihologya/i (1).jpg

1. Нав'язливе бажання перевірити e-mail.

2. Постійне очікування наступного виходу в Інтернет.

3. Людина надає перевагу віртуальному спілкуванню, ніж спілкуванню з друзями і близькими.

4. Інформаційне перевантаження – непереборне бажання пошуку інформації в Інтернеті або веб-серфінг.

5. Прагнення грати в мережеві ігри, прихильність до он-лайн-аукціонів та Інтернет-магазинів.

Вчені дослідили, що виникнення Інтернет-адикції не підпорядковується закономірностям формування залежностей, які встановлені на підставі спостережень за курцями, наркоманами, алкоголіками або патологічними гравцями. Якщо для формування традиційних видів залежності потрібні роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується: за даними К. Янг 25% адиктів набули залежності через шість місяців після початку роботи в Інтернеті, 58% – протягом другого півріччя, а 17% – через рік.

За даними МОЗ кількість користувачів Інтернету в Україні становить близько 11 млн. Половину комп’ютерної аудиторії складають підлітки, які до трьох годин на добу сидять за комп'ютером, граючи в ігри або блукаючи мережею Інтернет.

Фізичні симптоми Інтернет-залежності

  • Оніміння пальців руки, що тримає «мишку».
  • Головні болі, типу мігрені.
  • Нерегулярне харчування, пропуск прийому їжі.
  • Враження нервових стовбурів руки, пов’язане з тривалою перенапругою м’язів.
  • Болі в спині.
  • Сухість та різь в очах.
  • Розлад сну, зміна режиму сну.
  • Зневага до особистої гігієни.

Профілактика Інтернет-залежності

1. Визнайте, що у Вас є залежність. Ви не зможете боротися з нею, поки не зрозумієте, що схильні до неї. Знайдіть якийсь інтерес, що стане для вас альтернативою Інтернету. Відвідуйте різні групи і клуби, займайтеся спортом, музикою, танцями, співом та ін.

2. Поповнюйте запас Ваших знань. Напевно є безліч книг, які б Ви давно хотіли прочитати. Почитайте енциклопедію натомість проглядання Вікіпедії.

3. Заплануйте сімейний вечір. Замість того, щоб дивитися телевізор або проводити час поодинці, зберіться разом із сім’єю, повечеряйте, а потім придумайте спільну розвагу, наприклад, пограйте в настільну гру.

4. Встановіть ліміт часу роботи Вашого комп`ютера. Визначте скільки разів на тиждень Вам необхідно виходити в Інтернет. Вимикайте комп`ютер, якщо у Вас немає необхідності в ньому.

5. Використовуйте таймер. Перш ніж сісти за комп`ютер, встановіть таймер на 30 хвилин. Сигнал нагадає вам, скільки часу Ви провели за комп`ютером.

6. Зідзвонюйтеся і зустрічайтеся з друзями замість того, щоб тримати з ними зв`язок через Інтернет.

7. Намагайтеся триматися осторонь від сайтів, які можуть викликати звикання. В основному це соціальні мережі, форуми чи сайти розваг. Якщо Ви відчуваєте, що Ваша залежність від цих сайтів занадто сильна, просто заблокуйте їх.

8. Сидячи перед комп’ютером, робіть перерви кожні 15 хвилин – ваші очі і м’язи повинні відпочивати.

Мобільний зв’язок: зручність та наслідки/Files/images/psihologya/smartfoni-v-interneti1.jpg

Нині понад третина населення Землі користується послугами стільникового зв’язку. Зручності – безспірні. Це і можливість викликати допомогу в екстрених випадках, і швидкий зв’язок з близькими людьми… Крім того, мобільний - це і телефонна книга, і календар, і годинник, і фотоапарат, й Інтернет. У багатьох людей мобільний телефон завжди з собою і всюди.

Однак, чи безпечне для нашого фізичного та психічного здоров’я це диво техніки?

Річ у тім, що мобільний телефон — це джерело постійного надвисокочастотного випромінювання, за допомогою якого і здійснюється зв’язок. Під час роботи мобільного телефону електромагнітні випромінювання приймаються приймачем не тільки базової станції , але й тілом користувача, передовсім його головою.

Під час розмови голова поглинає від 10,8% до 98% випромінюваної енергії. Це випромінювання пригнічує тонкі електромагнітні імпульси клітин живих організмів. Впливу електромагнітного випромінювання піддається головний мозок, периферичні рецепторні зони вестибулярного, слухового аналізаторів, сітківка очей. Найнебезпечнішою частиною мобільників є антена, саме вона продукує хвилі надвисоких частот. Вони шкідливі тим, що нагрівають організм «зсередини» на клітинному рівні. Особливо від цього потерпають ті частини тіла, які не омиваються кров’ю, а відтак залишаються поза системою терморегуляції організму. Зокрема, кришталик ока. Від внутрішнього перегрівання він руйнується і мутніє.

Вчені рекомендують батькам у жодному разі не купувати мобільних телефонів дітям, молодшим за 8 років. А в старших суворо регламентувати кількість розмов. Система стільникового зв’язку сьогодні працює в діапазоні 450-2100 Мг. Це випромінювання, яке належить до так званого неіонізуючого випромінювання для організму людини. Діапазон хвиль звукового діапазону людини, область звуків, які чує людина, простягається від 16 до 20 тисяч Гц (1 Гц – це 1 коливання в секунду). Отже, область частот стільникового зв’язку складає десятки мільйонів Гц.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, користування мобільним телефоном понад 1 годину на день помітно погіршує зір та слух.

Негативній дії випромінювання мобільного телефону піддаються також і оточуючі люди, коли його власник розмовляє по телефону. Треба враховувати і те, що постійні розмови по телефону спричинюють також перенапруження м’язів, запалення сухожиль, зміщення хребців. Адже тіло перебуває в неприродному для нього положенні, фіксуючи трубку біля вуха. Результати дослідження, проведеного російськими науковцями, показують, що мобільний телефон може викликати в людини таку ж залежність, як куріння або азартні ігри.

Симптоми мобільної залежності/Files/images/psihologya/original-1348743813-768x461.jpg

1. Потреба у постійному оновленні телефонних апаратів заради самої «обнови», або старий телефон потребує постійного оновлення в зв'язку з виходом більш функціональної моделі. Причому кожна наступна модель буде дорожча і складніша, ніж попередня. Таку поведінку психологи називають гаджет-адикцією.

2. Потреба в спілкуванні. Дзвінки без причини. Люди, схильні до даного типу залежності, можуть зателефонувати без причини до будь-якого адресату записної книжки. Причина такої поведінки частіше за все полягає у недостатності живого спілкування або людина не знаходить кращого застосування вільного часу.

3. Занадто тривалі розмови. Причин для дзвінків, тривалість яких перевалює за півгодини і більше, може бути нескінченно багато, можливо люди не бачаться тривалий час і телефон – єдиний спосіб зв’язку між ними. Але в разі залежності, кількість таких дзвінків необгрунтовано зростає, людина перестає контролювати свої витрати.

4. SMS заради SMS. Це найпоширеніша форма несприятливого звикання, особливо серед молоді, яка багатьом замінила навіть живе спілкування.

5. Постійне очікування дзвінка. Людина постійно знаходиться у тривожному очікуванні, постійно тримає телефон при собі. Якщо довго немає дзвінків та SMS, людина починає нервувати.

6. Відсутність мобільного телефону викликає дискомфорт. Якщо телефономан забув або загубив телефон, він починає почувати себе відірваним від світу, всіх радощів життя.

7. Намагання закачати в свій телефон все найсвіжіше. Людина проводить години у пошуках нових рингтонів, картинок і заставок для свого улюбленого телефону. В них, як правило, завжди ввімкнений Bluetooth або Інтернет.

8. Намагання постійно тримати телефон в полі зору. Людина постійно тримає телефон в руках, демонструє колегам і друзям фото і відео, які вона зняла з його допомогою.

Правила безпечного користування мобільним телефоном

  • Якщо вам доводиться багато спілкуватися мобільним телефоном, не тримайте його постійно біля вуха. Купіть собі навушники. Це частково зменшить вплив надпотужного випромінювання.
  • Майте на увазі, що не всі апарати мобільних телефонів мають однакове за силою випромінювання: одні – більше, другі — менше. Тому, купуючи телефон, обов’язково попросіть показати копію сертифіката на обрану Вами модель, де буде зазначено, що вона відповідає вимогам стандарту FCC. А це означає, що дана модель не перевищує і так високі показники випромінювання.
  • Обираючи оператора зв’язку, віддайте перевагу тому, який має найрозгалуженішу мережу ретрансляторів. Чим більше телефон напружується в пошуках базової станції (щоб здійснити зв’язок), то більшою стає випромінювана ним доза електромагнітних хвиль.
  • Не обирайте маленькі моделі мобільних телефонів, вони мають потужніше випромінювання порівняно з більшими.
  • Намагайтеся не використовувати мобільник у транспорті (тролейбус, автобус, автомобіль, особливо метро), оскільки в цьому випадку випромінювання мобільного телефону зростає.
  • Не грайте в ігри, використовуючи телефон.
  • Набравши потрібний номер, не притискайте відразу телефон до вуха — саме під час з’єднання відбувається найпотужніше випромінювання. Тому стежте за процесом виклику, дивлячись на екран мобільника, і лише після того, як з’єднання відбулося, підносьте його до вуха.
  • Тримайте телефон не ближче двох метрів від ліжка, щоб віддалити себе від випромінюваного ним поля.
  • Якщо на екрані Вашого мобільника кількість «антенок» зменшилася, це означає що Ви потрапили в зону слабкої дії сигналу. Таке трапляється в приміщеннях вокзалів, аеропортів, метро, в підвалах. Намагайтеся уникати користування мобільним телефоном у таких умовах, бо інтенсивність його електромагнітного випромінювання збільшується в кілька разів.
  • Намагайтеся не розмовляти довше 10 хвилин. Між розмовами робіть перерви не менш як на 15 хвилин. Стежте, щоб загальна кількість розмов за добу не перевищувала однієї години.

Слідуйте певним правилам і будьте здорові!


Негайне втручання при агресивних проявах (поради на кожен день)

/Files/images/psihologya/i (5).jpg


1. У випадках незначної агресії, коли вона безпечна і може бути пояснена:

  • Повне ігнорування реакції дитини/підлітка;
  • Розуміння почуттів дитини («Звісно, ти образився…»);
  • Переключення уваги, пропозиція будь-якого завдання («Допоможи мені, будь ласка, скласти речі…»);
  • Позитивне позначення поведінки («Ти злишся, тому що ти втомився»).

2. Для зниження агресії встановити з дитиною зворотній зв’язок:

  • Констатація факту («Ти поводиш себе агресивно»);
  • Констатуюче питання («Ти злишся?»);
  • Розкриття мотивів агресивної поведінки («Ти прагнеш мене образити? Ти намагаєшся продемонструвати силу?»);
  • Висловлювання своїх почуттів до небажаної поведінки («Мені не подобається, коли зі мною розмовляють в такому тоні», «Я гніваюся, коли на мене хтось голосно кричить»);
  • Апеляція до правил (« Ми же з тобою домовлялися»).

3. Зберегти позитивну репутацію дитини.

Дитині, особливо підлітку, важко відразу визнати свою поразку і провину. Найстрашніше для нього – публічний осуд і негативна оцінка, які провокують психологічні механізми захисту. Щоб цього не сталося, необхідно:

  • Публічно мінімізувати провину підлітка («Ти неважно себе почуваєш», «ти не хотів його образити»), але в бесіді віч-на-віч розкрити істину;
  • Не вимагати повного підпорядкування, дозволити підлітку/дитині виконати ваші вимоги по-своєму;
  • Запропонувати підлітку/дитині компроміс.

4. Контролювати свої негативні емоції.

Коли дитина демонструє агресивну поведінку – це викликає негативні емоції – роздратування, гнів, обурення, страх і безпорадність. Коли дорослий вміє керувати своїми негативними емоціями, він не підкріплює агресивну поведінку дитини, зберігає з нею гарні відносини і водночас демонструє, як треба взаємодіяти з агресивною людиною.

5. Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості за допомогою техніки об’єктивного опису поведінки.

Після того як дитина заспокоїлася, обговорити з нею, як вона поводила себе під час прояву агресії, які слова говорила, які дії здійснювала, не даючи при цьому ніякої оцінки. Обговорювати необхідно лише те, що трапилося «тут і зараз», не згадуючи минулих вчинків. Замість «читання моралі» краще показати негативні наслідки її поведінки, переконливо продемонстрував, що агресія більше шкодить їй самій.

6. Показати зразок конструктивної поведінки за допомогою наступних прийомів:

  • Нерефлексивне слухання;
  • Витримка паузи, яка дасть змогу дитині заспокоїтися;
  • Навіювання спокою невербальними засобами;
  • Прояснення ситуації за допомогою питань, що наводять на відповідь;
  • Використання гумору;
  • Визнання почуттів дитини.

Кiлькiсть переглядiв: 673

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.